Гендерно орієнтоване врядування (ГОВ) – це процес ухвалення та реалізації рішень на всіх рівнях управління, спрямований на забезпечення гендерної рівності та соціальної справедливості. ГОВ враховує потреби, інтереси та можливості жінок і чоловіків, які належать до різних груп, під час формування політики, планування програм, розподілу бюджету та надання послуг. 

Впровадження ГОВ ґрунтується на принципах належного врядування та концепції гендерної рівності, зокрема: на рівній участі жінок і чоловіків в ухваленні рішень; забезпеченні рівних можливостей для жінок і чоловіків; недопущенні дискримінації за ознакою статі; рівному доступі жінок і чоловіків до ресурсів і послуг.

Впровадження ГОВ передбачає врахування гендерного підходу в управлінні та адмініструванні. Так, застосування гендерного підходу в управлінні передбачає врахування гендерних питань під час ухвалення управлінських рішень на всіх етапах управлінського циклу. Результатом інтеграції гендерного підходу в управлінську діяльність мають бути гендерно чутливі  послуги в громаді. Натомість урахування гендерного підходу в адмініструванні здійснюється через закріплення в нормативно-правових актах, політиках, процедурах; у діяльності відповідних структурних підрозділів тощо. Воно зумовлює  ухвалення гендерно чутливих політик, процедур, положень, регламентів тощо.

Впровадження ГОВ сприяє утвердженню соціальної справедливості, підвищує ефективність надання послуг, забезпечує результативність управлінської діяльності та робить її гендерно чутливою. Завдяки ГОВ фахівці та фахівчині органів публічної влади вивчають потреби та можливості жінок і чоловіків – отримувачів послуг; визначають пріоритети управлінської роботи відповідно до цих потреб та можливостей; ухвалюють ефективні управлінські рішення, орієнтовані на жінок і чоловіків; забезпечують надання гендерно-чутливих послуг. Все це забезпечує підґрунтя для підвищення довіри громадян до органів публічної влади як  на місцевому, так і на державному рівнях.

Найчастіше видимими результатами впровадження ГОВ є наступні:

1) запровадження гендерно чутливих послуг у громадах та в державі загалом;

2) закріплення гендерного підходу в нормативно-правових актах, політиках, процедурах та в діяльності органів публічної влади;

3) розробка та виконання гендерно чутливих політик, процедур, положень, регламентів, заходів тощо;

4) підвищення професійних компетентностей фахівців і фахівчинь органів публічної влади щодо реалізації гендерно чутливої політики.

Гендерна чутливість – це здатність помічати та визнавати наявні в суспільстві гендерні відмінності, гендерні розриви, дискримінацію за ознакою статі, інші прояви гендерної нерівності та враховувати ці аспекти в стратегіях і діях. Результатом гендерно чутливої управлінської діяльності є гендерно чутливі послуги, які розробляються та надаються з урахуванням їхнього впливу на різні групи жінок і чоловіків, які  не містять ознак сексизму та мають на меті забезпечення гендерної рівності.

ГОВ передбачає, що підґрунтям для ухвалення кожного управлінського рішення має бути його чутливість щодо впливу на різні групи жінок і чоловіків. Наприклад, ухвалюючи рішення про будівництво дороги, слід враховувати, що для водіїв дорога – це, переважним чином, якісно покладений асфальт, для пішоходів – облаштований тротуар, для велосипедистів – велосипедна доріжка, для батьків з дітьми – зручний та безпечний пішохідний перехід, для селян із худобою – визначена зручна зона для перегону худоби, для тих, хто часто повертається додому пізньої пори, – хороше вуличне освітлення тощо. Тож, якщо під час ухвалення управлінського рішення керуватися винятково інтересами водіїв авто, серед яких чисельно переважають чоловіки, то будівельники зважатимуть лише на якість дорожнього покриття проїжджої частини. Натомість потреби жінок і дітей, які переважно користуються громадським транспортом або ходять пішки, не будуть задоволені.

Для ефективного впровадження ГОВ у роботу органів публічної влади важлива гендерна чутливість та компетентність фахівців та фахівчинь, зокрема: знання ними чинного законодавства та нормативної бази, щодо повноважень у реалізації гендерної політики; обізнаність з гендерних питань та гендерних розривів в різних сферах; вміння аналізувати та визначати гендерні індикатори. Все це є складовою поточної управлінської діяльності, а тому не створює додаткових навантажень для фахівців та фахівчинь органів публічної влади. Навпаки, фахівці та фахівчині органів публічної влади завдяки врахуванню гендерного підходу в організації управлінської діяльності та робочого процесу отримують гідні та безпечні умови праці. Наприклад, умови для поєднання професійних  та сімейних обов'язків, прозорі вимоги щодо професійних компетентностей та можливостей кар’єрного росту, що загалом сприяє підвищенню продуктивності праці. 

Крім того фахівці та фахівчині органів публічної влади, як правило, є мешканцями та мешканками, тих громад у яких працюють, а тому також будуть залученими до процесів прийняття рішень; відчуватимуть на собі підвищення якості та адресності послуг для жінок та чоловіків.

ГОВ – це наскрізний інструмент управлінської діяльності, а тому до його впровадження можуть бути залучені фахівці та фахівчині на всіх рівнях та у різних сферах.

Згідно статті 12 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» інституційний механізм забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на місцевому рівні повинен включати такі складові:

1. уповноважена особа (координатор/ка) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі; 
2. консультативно-дорадчі органи, до компетенції яких віднесено питання забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; 
3. радники/ці з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі; 
4. відповідальні структурні підрозділи з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Інструментарій вимірювання стану реалізації політики гендерної рівності на місцевому рівні – це інструмент, який дозволяє громадам самостійно проаналізувати впровадження гендерної політики, а також отримати конкретні рекомендації щодо складання та впровадження Плану дій із забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, з метою покращення ситуації із забезпеченням гендерної рівності у громаді.

Інструментарій складається з 7 індексів:

• Індекс 1. Офіційні зобов’язання місцевої влади впроваджувати політику гендерної рівності.
• Індекс 2. Діяльність органів місцевого самоврядування передбачає конкретні заходи для врахування гендерних потреб на кожному етапі розробки місцевої політики.
• Індекс 3. Наявність і доступність на місцевому рівні статистичних даних розподілених за статтю у різних сферах.
• Індекс 4. Органи місцевого самоврядування взяли на себе зобов’язання щодо підвищення рівня кваліфікації своїх працівників та зацікавлених сторін у питаннях реалізації гендерної політики.
• Індекс 5. Проведення інформаційно-просвітницьких кампаній з питань гендерної рівності.
• Індекс 6. Існування конкретних заходів/дій/практик для забезпечення гендерної рівності у виконавчих органах місцевого самоврядування та комунальних підприємствах/установах/організаціях.
• Індекс 7. Надання гендерно чутливих послуг.

Індекси Інструментарію розроблені на основі принципів Європейській хартії рівності жінок та чоловіків на місцевому рівні (2006 р.) та індикаторів Інструментарію для планування та моніторингу політик і практик (2015 р.), розроблених Радою європейських муніципалітетів та регіонів.

Під гендерною політикою найчастіше розуміють діяльність органів публічної влади (або їх навмисну бездіяльність щодо такої політики), яка спрямована на досягнення гендерної рівності в усіх сферах суспільства та гарантування рівних прав, свобод і можливостей для жінок і чоловіків, утвердження гендерної демократії та формування гендерної культури в суспільстві. 

Основою формування гендерної політики в Україні є комплексний підхід до питань забезпечення рівності жінок і чоловіків, який передбачає впровадження гендерного підходу в усі сфери публічної політики через удосконалення й оцінку процесів прийняття рішень, створення законодавства, гендерно чутливих стратегій, програм та бюджетів у всіх сферах і на всіх рівнях з метою забезпечення гендерної рівності.

Аналіз реалізації політики гендерної рівності у громаді дозволяє визначати найуспішніші та найпроблемніші питання управлінської діяльності, сприяє прийняттю ефективних та результативних гендерно чутливих управлінських рішень.

Інструментарій складається з двох частин: 1) критеріїв оцінювання стану забезпечення політики гендерної рівності на місцевому рівні та 2) переліку рекомендацій і пропозицій для складання Плану дій із забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

У першій частині потрібно оцінити кожен із критеріїв за допомогою відповідей «так» та «ні». Кожна відповідь – оцінюється у балах. Сукупність балів визначає рівень забезпечення гендерної рівності у громаді. Якщо застосовувати Інструментарій з певною періодичністю, то можна відслідковувати прогрес у забезпеченні гендерної рівності у громаді, відповідно до отриманих балів.

У другій частині із запропонованих ініціатив та заходів, потрібно вибрати ті, які допоможуть налагодити впровадження політики гендерної рівності у громаді та стануть основою для складання Плану дій із забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Перелік рекомендацій формується автоматично, відповідно до обраних відповідей під час оцінювання.

На практиці, одразу помітним, результатом використання Інструментарію є План дій із забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. План дій – це документ, який містить основні завдання, напрями та заходи з впровадження гендерної політики у громаді. Складання, затвердження та впровадження Плану дій засвідчують, що у громаді розпочато/продовжено роботу із забезпечення гендерної рівності.

Одним із результатів використання Інструментарію  також можна вважати зміну ставлення осіб, які приймають рішення у громаді до питань забезпечення гендерної рівності та перехід до надання гендерно чутливих послуг

В Україні вже понад 100 громад використовують Інструментарій вимірювання стану реалізації політики гендерної рівності на місцевому рівні. Їх досвід показує, що найуживанішим шляхом ухвалення Плану дій є Рішення сесії місцевої ради, але зустрічаються також приклади, коли План дій був затверджений Розпорядженням голови місцевої ради. Кожна громада обирає свій індивідуальний шлях. 

Зустрічаються також ситуації, коли План дій стає основою для прийняття Місцевої цільової програми, у такому випадку процедура її погодження відповідає визначеному у громаді Порядку розроблення, реалізації та моніторингу виконання місцевих цільових програм.